| ску́питися – дієслово доконаного виду | ||
| (скупчитися) | ||
| Інфінітив | ску́питися, ску́питись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ску́пмося, ску́пмось | |
| 2 особа | ску́птеся, ску́птесь | |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ску́пимося, ску́пимось, ску́пимся | |
| 2 особа | ску́птеся | |
| 3 особа | ску́питься | ску́пляться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | ску́пився, ску́пивсь | ску́пилися, ску́пились |
| жін.р. | ску́пилася, ску́пилась | |
| сер.р. | ску́пилося, ску́пилось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| ску́пившись | ||