| сургу́чити – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | сургу́чити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | сургу́чмо | |
| 2 особа | сургу́ч | сургу́чте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | сургу́читиму | сургу́читимемо, сургу́читимем |
| 2 особа | сургу́читимеш | сургу́читимете |
| 3 особа | сургу́читиме | сургу́читимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | сургу́чу | сургу́чимо, сургу́чим |
| 2 особа | сургу́чиш | сургу́чите |
| 3 особа | сургу́чить | сургу́чать |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| сургу́чачи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | сургу́чив | сургу́чили |
| жін. р. | сургу́чила | |
| сер. р. | сургу́чило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| сургу́чивши | ||