| термінува́ти1 – дієслово недоконаного і доконаного виду | ||
| (називати терміном; давати назву) | ||
| Інфінітив | термінува́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | терміну́ймо | |
| 2 особа | терміну́й | терміну́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | термінува́тиму | термінува́тимемо, термінува́тимем |
| 2 особа | термінува́тимеш | термінува́тимете |
| 3 особа | термінува́тиме | термінува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС | ||
| 1 особа | терміну́ю | терміну́ємо, терміну́єм |
| 2 особа | терміну́єш | терміну́єте |
| 3 особа | терміну́є | терміну́ють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| терміну́ючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | термінува́в | термінува́ли |
| жін. р. | термінува́ла | |
| сер. р. | термінува́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| терміно́ваний | ||
| Безособова форма | ||
| терміно́вано | ||
| Дієприслівник | ||
| термінува́вши | ||