| уко́лювати1 – дієслово недоконаного виду | ||
| (подразнювати, ранити; прикро вражати) | ||
| Інфінітив | уко́лювати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | уко́люймо | |
| 2 особа | уко́люй | уко́люйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | уко́люватиму | уко́люватимемо, уко́люватимем |
| 2 особа | уко́люватимеш | уко́люватимете |
| 3 особа | уко́люватиме | уко́люватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | уко́люю | уко́люємо, уко́люєм |
| 2 особа | уко́люєш | уко́люєте |
| 3 особа | уко́лює | уко́люють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| уко́люючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | уко́лював | уко́лювали |
| жін. р. | уко́лювала | |
| сер. р. | уко́лювало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| уко́лювавши | ||