| упира́тися1 – дієслово недоконаного виду | ||
| (для опори) | ||
| Інфінітив | упира́тися, упира́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | упира́ймося, упира́ймось | |
| 2 особа | упира́йся, упира́йсь | упира́йтеся, упира́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | упира́тимуся, упира́тимусь | упира́тимемося, упира́тимемось, упира́тимемся |
| 2 особа | упира́тимешся | упира́тиметеся, упира́тиметесь |
| 3 особа | упира́тиметься | упира́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | упира́юся, упира́юсь | упира́ємося, упира́ємось, упира́ємся |
| 2 особа | упира́єшся | упира́єтеся, упира́єтесь |
| 3 особа | упира́ється | упира́ються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| упира́ючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | упира́вся, упира́всь | упира́лися, упира́лись |
| жін. р. | упира́лася, упира́лась | |
| сер. р. | упира́лося, упира́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| упира́вшись | ||