| цілува́льник – іменник чоловічого роду, істота | ||
| (виборна урядова особа в Росії XV – початку XVIII ст., яка збирала податки й виконувала ряд судових і поліцейських обов’язків; шинкар – арх.) | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | цілува́льник | цілува́льники |
| родовий | цілува́льника | цілува́льників |
| давальний | цілува́льникові, цілува́льнику | цілува́льникам |
| знахідний | цілува́льника | цілува́льників |
| орудний | цілува́льником | цілува́льниками |
| місцевий | на/у цілува́льникові, цілува́льнику | на/у цілува́льниках |
| кличний | цілува́льнику | цілува́льники |
| [іст.] |