| чотиригла́вий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | чотиригла́вий | чотиригла́ва | чотиригла́ве | чотиригла́ві |
| родовий | чотиригла́вого | чотиригла́вої | чотиригла́вого | чотиригла́вих |
| давальний | чотиригла́вому | чотиригла́вій | чотиригла́вому | чотиригла́вим |
| знахідний | чотиригла́вий, чотиригла́вого | чотиригла́ву | чотиригла́ве | чотиригла́ві, чотиригла́вих |
| орудний | чотиригла́вим | чотиригла́вою | чотиригла́вим | чотиригла́вими |
| місцевий | на/у чотиригла́вому, чотиригла́вім | на/у чотиригла́вій | на/у чотиригла́вому, чотиригла́вім | на/у чотиригла́вих |