| ла́комий – прикметник | ||||
| (дуже смачний, ласий; який любить поласувати чим-небудь смачним) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | ла́комий | ла́кома | ла́коме | ла́комі |
| родовий | ла́комого | ла́комої | ла́комого | ла́комих |
| давальний | ла́комому | ла́комій | ла́комому | ла́комим |
| знахідний | ла́комий, ла́комого | ла́кому | ла́коме | ла́комі, ла́комих |
| орудний | ла́комим | ла́комою | ла́комим | ла́комими |
| місцевий | на/у ла́комому, ла́комім | на/у ла́комій | на/у ла́комому, ла́комім | на/у ла́комих |
| [розм.] | ||||