| | | | |
| легітимо́ваний – дієприкметник | | | | |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | легітимо́ваний | легітимо́вана | легітимо́ване | легітимо́вані |
| родовий | легітимо́ваного | легітимо́ваної | легітимо́ваного | легітимо́ваних |
| давальний | легітимо́ваному | легітимо́ваній | легітимо́ваному | легітимо́ваним |
| знахідний | легітимо́ваний, легітимо́ваного | легітимо́вану | легітимо́ване | легітимо́вані, легітимо́ваних |
| орудний | легітимо́ваним | легітимо́ваною | легітимо́ваним | легітимо́ваними |
| місцевий | на/у легітимо́ваному, легітимо́ванім | на/у легітимо́ваній | на/у легітимо́ваному, легітимо́ванім | на/у легітимо́ваних |
