| | |
| легітимува́ти – дієслово недоконаного і доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | легітимува́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | легітиму́ймо |
| 2 особа | легітиму́й | легітиму́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | легітимува́тиму | легітимува́тимемо, легітимува́тимем |
| 2 особа | легітимува́тимеш | легітимува́тимете |
| 3 особа | легітимува́тиме | легітимува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС |
| 1 особа | легітиму́ю | легітиму́ємо, легітиму́єм |
| 2 особа | легітиму́єш | легітиму́єте |
| 3 особа | легітиму́є | легітиму́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| легітиму́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | легітимува́в | легітимува́ли |
| жін. р. | легітимува́ла |
| сер. р. | легітимува́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| легітимо́ваний |
| Безособова форма |
| легітимо́вано |
| Дієприслівник |
| легітимува́вши |
