| | |
| локалізува́тися – дієслово недоконаного і доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | локалізува́тися, локалізува́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| 3 особа | локалізува́тиметься | локалізува́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| 3 особа | локалізу́ється | локалізу́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| локалізу́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | локалізува́вся, локалізува́всь | локалізува́лися, локалізува́лись |
| жін. р. | локалізува́лася, локалізува́лась |
| сер. р. | локалізува́лося, локалізува́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| локалізува́вшись |
