| | |
| люби́ти – дієслово недоконаного виду |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | люби́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | любі́мо, любі́м |
| 2 особа | люби́ | любі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | люби́тиму | люби́тимемо, люби́тимем |
| 2 особа | люби́тимеш | люби́тимете |
| 3 особа | люби́тиме | люби́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | люблю́ | лю́бимо, лю́бим |
| 2 особа | лю́биш | лю́бите |
| 3 особа | лю́бить | лю́блять |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| лю́блячи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | люби́в | люби́ли |
| жін. р. | люби́ла |
| сер. р. | люби́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| лю́блений |
| Безособова форма |
| лю́блено |
| Дієприслівник |
| люби́вши |
