| люти́ти – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | люти́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | люті́мо, люті́м | |
| 2 особа | люти́ | люті́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | люти́тиму | люти́тимемо, люти́тимем |
| 2 особа | люти́тимеш | люти́тимете |
| 3 особа | люти́тиме | люти́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | лючу́ | лютимо́, люти́м |
| 2 особа | люти́ш | лютите́ |
| 3 особа | люти́ть | лютя́ть |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| лютячи́* | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | люти́в | люти́ли |
| жін. р. | люти́ла | |
| сер. р. | люти́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| люти́вши | ||