| метикува́тий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | метикува́тий | метикува́та | метикува́те | метикува́ті |
| родовий | метикува́того | метикува́тої | метикува́того | метикува́тих |
| давальний | метикува́тому | метикува́тій | метикува́тому | метикува́тим |
| знахідний | метикува́тий, метикува́того | метикува́ту | метикува́те | метикува́ті, метикува́тих |
| орудний | метикува́тим | метикува́тою | метикува́тим | метикува́тими |
| місцевий | на/у метикува́тому, метикува́тім | на/у метикува́тій | на/у метикува́тому, метикува́тім | на/у метикува́тих |
| [розм.] | ||||