| цебе́рце – іменник середнього роду | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | цебе́рце | цебе́рця |
| родовий | цебе́рця | цебе́рець |
| давальний | цебе́рцю | цебе́рцям |
| знахідний | цебе́рце | цебе́рця |
| орудний | цебе́рцем | цебе́рцями |
| місцевий | на/у цебе́рці, цебе́рцю | на/у цебе́рцях |
| кличний | цебе́рце* | цебе́рця* |