| цу́питися – дієслово недоконаного виду | ||
| (тягтися, повільно йти, їхати услід за ким-, чим-небудь) | ||
| Інфінітив | цу́питися, цу́питись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | цу́пмося, цу́пмось | |
| 2 особа | цу́пся | цу́птеся, цу́птесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | цу́питимуся, цу́питимусь | цу́питимемося, цу́питимемось, цу́питимемся |
| 2 особа | цу́питимешся | цу́питиметеся, цу́питиметесь |
| 3 особа | цу́питиметься | цу́питимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | цу́плюся, цу́плюсь | цу́пимося, цу́пимось, цу́пимся |
| 2 особа | цу́пишся | цу́питеся, цу́питесь |
| 3 особа | цу́питься | цу́пляться |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| цу́плячись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | цу́пився, цу́пивсь | цу́пилися, цу́пились |
| жін. р. | цу́пилася, цу́пилась | |
| сер. р. | цу́пилося, цу́пилось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| цу́пившись | ||