| | |
| хурува́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | хурува́тися, хурува́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | хуру́ймося, хуру́ймось |
| 2 особа | хуру́йся, хуру́йсь | хуру́йтеся, хуру́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | хурува́тимуся, хурува́тимусь | хурува́тимемося, хурува́тимемось, хурува́тимемся |
| 2 особа | хурува́тимешся | хурува́тиметеся, хурува́тиметесь |
| 3 особа | хурува́тиметься | хурува́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | хуру́юся, хуру́юсь | хуру́ємося, хуру́ємось, хуру́ємся |
| 2 особа | хуру́єшся | хуру́єтеся, хуру́єтесь |
| 3 особа | хуру́ється | хуру́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| хуру́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | хурува́вся, хурува́всь | хурува́лися, хурува́лись |
| жін. р. | хурува́лася, хурува́лась |
| сер. р. | хурува́лося, хурува́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| хурува́вшись |
