| | |
| убува́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | убува́тися, убува́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | убу́ваймося, убу́ваймось |
| 2 особа | убу́вайся, убу́вайсь | убу́вайтеся, убу́вайтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | убува́тимуся, убува́тимусь | убува́тимемося, убува́тимемось, убува́тимемся |
| 2 особа | убува́тимешся | убува́тиметеся, убува́тиметесь |
| 3 особа | убува́тиметься | убува́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | убу́ваюся, убу́ваюсь | убу́ваємося, убу́ваємось, убу́ваємся |
| 2 особа | убу́ваєшся | убу́ваєтеся, убу́ваєтесь |
| 3 особа | убу́вається | убу́ваються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| убу́ваючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | убува́вся, убува́всь | убува́лися, убува́лись |
| жін. р. | убува́лася, убува́лась |
| сер. р. | убува́лося, убува́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| убува́вшись |
