ув’я́зуватися1 – дієслово недоконаного виду | ||
(невідступно іти, бігти за ким-небудь) | ||
Інфінітив | ув’я́зуватися, ув’я́зуватись | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | ув’я́зуймося, ув’я́зуймось | |
2 особа | ув’я́зуйся, ув’я́зуйсь | ув’я́зуйтеся, ув’я́зуйтесь |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | ув’я́зуватимуся, ув’я́зуватимусь | ув’я́зуватимемося, ув’я́зуватимемось, ув’я́зуватимемся |
2 особа | ув’я́зуватимешся | ув’я́зуватиметеся, ув’я́зуватиметесь |
3 особа | ув’я́зуватиметься | ув’я́зуватимуться |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
1 особа | ув’я́зуюся, ув’я́зуюсь | ув’я́зуємося, ув’я́зуємось, ув’я́зуємся |
2 особа | ув’я́зуєшся | ув’я́зуєтеся, ув’я́зуєтесь |
3 особа | ув’я́зується | ув’я́зуються |
Активний дієприкметник | ||
Дієприслівник | ||
ув’я́зуючись | ||
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол. р. | ув’я́зувався, ув’я́зувавсь | ув’я́зувалися, ув’я́зувались |
жін. р. | ув’я́зувалася, ув’я́зувалась | |
сер. р. | ув’я́зувалося, ув’я́зувалось | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
ув’я́зувавшись |