| увікові́чити – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | увікові́чити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | увікові́чмо | |
| 2 особа | увікові́ч | увікові́чте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | увікові́чу | увікові́чимо, увікові́чим |
| 2 особа | увікові́чиш | увікові́чите |
| 3 особа | увікові́чить | увікові́чать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | увікові́чив | увікові́чили |
| жін.р. | увікові́чила | |
| сер.р. | увікові́чило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| увікові́чений | ||
| Безособова форма | ||
| увікові́чено | ||
| Дієприслівник | ||
| увікові́чивши | ||