| | |
| увікові́читися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | увікові́читися, увікові́читись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | увікові́чмося, увікові́чмось |
| 2 особа | увікові́чся | увікові́чтеся, увікові́чтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | увікові́чуся, увікові́чусь | увікові́чимося, увікові́чимось, увікові́чимся |
| 2 особа | увікові́чишся | увікові́читеся, увікові́читесь |
| 3 особа | увікові́читься | увікові́чаться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | увікові́чився, увікові́чивсь | увікові́чилися, увікові́чились |
| жін.р. | увікові́чилася, увікові́чилась |
| сер.р. | увікові́чилося, увікові́чилось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| увікові́чившись |
