| | |
| увікові́чувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | увікові́чувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | увікові́чуймо |
| 2 особа | увікові́чуй | увікові́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | увікові́чуватиму | увікові́чуватимемо, увікові́чуватимем |
| 2 особа | увікові́чуватимеш | увікові́чуватимете |
| 3 особа | увікові́чуватиме | увікові́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | увікові́чую | увікові́чуємо, увікові́чуєм |
| 2 особа | увікові́чуєш | увікові́чуєте |
| 3 особа | увікові́чує | увікові́чують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| увікові́чуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | увікові́чував | увікові́чували |
| жін. р. | увікові́чувала |
| сер. р. | увікові́чувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| увікові́чувавши |
