| | |
| увікові́чуватися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | увікові́чуватися, увікові́чуватись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | увікові́чуймося, увікові́чуймось |
| 2 особа | увікові́чуйся, увікові́чуйсь | увікові́чуйтеся, увікові́чуйтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | увікові́чуватимуся, увікові́чуватимусь | увікові́чуватимемося, увікові́чуватимемось, увікові́чуватимемся |
| 2 особа | увікові́чуватимешся | увікові́чуватиметеся, увікові́чуватиметесь |
| 3 особа | увікові́чуватиметься | увікові́чуватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | увікові́чуюся, увікові́чуюсь | увікові́чуємося, увікові́чуємось, увікові́чуємся |
| 2 особа | увікові́чуєшся | увікові́чуєтеся, увікові́чуєтесь |
| 3 особа | увікові́чується | увікові́чуються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| увікові́чуючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | увікові́чувався, увікові́чувавсь | увікові́чувалися, увікові́чувались |
| жін. р. | увікові́чувалася, увікові́чувалась |
| сер. р. | увікові́чувалося, увікові́чувалось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| увікові́чувавшись |
