| | |
| увира́знювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | увира́знювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | увира́знюймо |
| 2 особа | увира́знюй | увира́знюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | увира́знюватиму | увира́знюватимемо, увира́знюватимем |
| 2 особа | увира́знюватимеш | увира́знюватимете |
| 3 особа | увира́знюватиме | увира́знюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | увира́знюю | увира́знюємо, увира́знюєм |
| 2 особа | увира́знюєш | увира́знюєте |
| 3 особа | увира́знює | увира́знюють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| увира́знюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | увира́знював | увира́знювали |
| жін. р. | увира́знювала |
| сер. р. | увира́знювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| увира́знюваний |
| Безособова форма |
| увира́знювано |
| Дієприслівник |
| увира́знювавши |
