| | |
| уво́лювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | уво́лювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | уво́люймо |
| 2 особа | уво́люй | уво́люйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уво́люватиму | уво́люватимемо, уво́люватимем |
| 2 особа | уво́люватимеш | уво́люватимете |
| 3 особа | уво́люватиме | уво́люватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уво́люю | уво́люємо, уво́люєм |
| 2 особа | уво́люєш | уво́люєте |
| 3 особа | уво́лює | уво́люють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| уво́люючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | уво́лював | уво́лювали |
| жін. р. | уво́лювала |
| сер. р. | уво́лювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| уво́лювавши |
