| угодо́ваний1 – дієприкметник | ||||
| (від: угодува”ти) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | угодо́ваний | угодо́вана | угодо́ване | угодо́вані |
| родовий | угодо́ваного | угодо́ваної | угодо́ваного | угодо́ваних |
| давальний | угодо́ваному | угодо́ваній | угодо́ваному | угодо́ваним |
| знахідний | угодо́ваний, угодо́ваного | угодо́вану | угодо́ване | угодо́вані, угодо́ваних |
| орудний | угодо́ваним | угодо́ваною | угодо́ваним | угодо́ваними |
| місцевий | на/в угодо́ваному, угодо́ванім | на/в угодо́ваній | на/в угодо́ваному, угодо́ванім | на/в угодо́ваних |