| | |
| угомоня́ти – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | угомоня́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | угомоня́ймо |
| 2 особа | угомоня́й | угомоня́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | угомоня́тиму | угомоня́тимемо, угомоня́тимем |
| 2 особа | угомоня́тимеш | угомоня́тимете |
| 3 особа | угомоня́тиме | угомоня́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | угомоня́ю | угомоня́ємо, угомоня́єм |
| 2 особа | угомоня́єш | угомоня́єте |
| 3 особа | угомоня́є | угомоня́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| угомоня́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | угомоня́в | угомоня́ли |
| жін. р. | угомоня́ла |
| сер. р. | угомоня́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| угомоня́вши |
