| | |
| удовольня́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | удовольня́тися, удовольня́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | удовольня́ймося, удовольня́ймось |
| 2 особа | удовольня́йся, удовольня́йсь | удовольня́йтеся, удовольня́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | удовольня́тимуся, удовольня́тимусь | удовольня́тимемося, удовольня́тимемось, удовольня́тимемся |
| 2 особа | удовольня́тимешся | удовольня́тиметеся, удовольня́тиметесь |
| 3 особа | удовольня́тиметься | удовольня́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | удовольня́юся, удовольня́юсь | удовольня́ємося, удовольня́ємось, удовольня́ємся |
| 2 особа | удовольня́єшся | удовольня́єтеся, удовольня́єтесь |
| 3 особа | удовольня́ється | удовольня́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| удовольня́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | удовольня́вся, удовольня́всь | удовольня́лися, удовольня́лись |
| жін. р. | удовольня́лася, удовольня́лась |
| сер. р. | удовольня́лося, удовольня́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| удовольня́вшись |
