| | |
| ужа́рювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | ужа́рювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | ужа́рюймо |
| 2 особа | ужа́рюй | ужа́рюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | ужа́рюватиму | ужа́рюватимемо, ужа́рюватимем |
| 2 особа | ужа́рюватимеш | ужа́рюватимете |
| 3 особа | ужа́рюватиме | ужа́рюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | ужа́рюю | ужа́рюємо, ужа́рюєм |
| 2 особа | ужа́рюєш | ужа́рюєте |
| 3 особа | ужа́рює | ужа́рюють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| ужа́рюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | ужа́рював | ужа́рювали |
| жін. р. | ужа́рювала |
| сер. р. | ужа́рювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| ужа́рюваний |
| Безособова форма |
| ужа́рювано |
| Дієприслівник |
| ужа́рювавши |
