| | |
| узаконя́ти – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | узаконя́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | узаконя́ймо |
| 2 особа | узаконя́й | узаконя́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | узаконя́тиму | узаконя́тимемо, узаконя́тимем |
| 2 особа | узаконя́тимеш | узаконя́тимете |
| 3 особа | узаконя́тиме | узаконя́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | узаконя́ю | узаконя́ємо, узаконя́єм |
| 2 особа | узаконя́єш | узаконя́єте |
| 3 особа | узаконя́є | узаконя́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| узаконя́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | узаконя́в | узаконя́ли |
| жін. р. | узаконя́ла |
| сер. р. | узаконя́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| узаконя́вши |
