| | |
| узива́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (іменуватися, мати ім’я, назву; називатися, зватися) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | узива́тися, узива́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | узива́ймося, узива́ймось |
| 2 особа | узива́йся, узива́йсь | узива́йтеся, узива́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | узива́тимуся, узива́тимусь | узива́тимемося, узива́тимемось, узива́тимемся |
| 2 особа | узива́тимешся | узива́тиметеся, узива́тиметесь |
| 3 особа | узива́тиметься | узива́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | узива́юся, узива́юсь | узива́ємося, узива́ємось, узива́ємся |
| 2 особа | узива́єшся | узива́єтеся, узива́єтесь |
| 3 особа | узива́ється | узива́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| узива́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | узива́вся, узива́всь | узива́лися, узива́лись |
| жін. р. | узива́лася, узива́лась |
| сер. р. | узива́лося, узива́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| узива́вшись |
