| узива́тися – дієслово недоконаного виду | ||
| (іменуватися, мати ім’я, назву; називатися, зватися) | ||
| Інфінітив | узива́тися, узива́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | узива́ймося, узива́ймось | |
| 2 особа | узива́йся, узива́йсь | узива́йтеся, узива́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | узива́тимуся, узива́тимусь | узива́тимемося, узива́тимемось, узива́тимемся |
| 2 особа | узива́тимешся | узива́тиметеся, узива́тиметесь |
| 3 особа | узива́тиметься | узива́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | узива́юся, узива́юсь | узива́ємося, узива́ємось, узива́ємся |
| 2 особа | узива́єшся | узива́єтеся, узива́єтесь |
| 3 особа | узива́ється | узива́ються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| узива́ючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | узива́вся, узива́всь | узива́лися, узива́лись |
| жін. р. | узива́лася, узива́лась | |
| сер. р. | узива́лося, узива́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| узива́вшись | ||