| уко́їтися1 – дієслово доконаного виду | ||
| (скоїтися) | ||
| Інфінітив | уко́їтися, уко́їтись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | уко́їться | уко́яться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | уко́ївся, уко́ївсь | уко́їлися, уко́їлись |
| жін.р. | уко́їлася, уко́їлась | |
| сер.р. | уко́їлося, уко́їлось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| уко́ївшись | ||