| | |
| уко́люватися1 – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (уколювати себе чимось гострим) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | уко́люватися, уко́люватись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | уко́люймося, уко́люймось |
| 2 особа | уко́люйся, уко́люйсь | уко́люйтеся, уко́люйтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уко́люватимуся, уко́люватимусь | уко́люватимемося, уко́люватимемось, уко́люватимемся |
| 2 особа | уко́люватимешся | уко́люватиметеся, уко́люватиметесь |
| 3 особа | уко́люватиметься | уко́люватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уко́лююся, уко́лююсь | уко́люємося, уко́люємось, уко́люємся |
| 2 особа | уко́люєшся | уко́люєтеся, уко́люєтесь |
| 3 особа | уко́люється | уко́люються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| уко́люючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | уко́лювався, уко́лювавсь | уко́лювалися, уко́лювались |
| жін. р. | уко́лювалася, уко́лювалась |
| сер. р. | уко́лювалося, уко́лювалось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| уко́лювавшись |
