| ум’я́тий1 – дієприкметник | ||||
| (розм’якшений) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | ум’я́тий | ум’я́та | ум’я́те | ум’я́ті |
| родовий | ум’я́того | ум’я́тої | ум’я́того | ум’я́тих |
| давальний | ум’я́тому | ум’я́тій | ум’я́тому | ум’я́тим |
| знахідний | ум’я́тий, ум’я́того | ум’я́ту | ум’я́те | ум’я́ті, ум’я́тих |
| орудний | ум’я́тим | ум’я́тою | ум’я́тим | ум’я́тими |
| місцевий | на/в ум’я́тому, ум’я́тім | на/в ум’я́тій | на/в ум’я́тому, ум’я́тім | на/в ум’я́тих |