| умо́вити – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | умо́вити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | умо́вмо | |
| 2 особа | умо́в | умо́вте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | умо́влю | умо́вимо, умо́вим |
| 2 особа | умо́виш | умо́вите |
| 3 особа | умо́вить | умо́влять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | умо́вив | умо́вили |
| жін.р. | умо́вила | |
| сер.р. | умо́вило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| умо́влений | ||
| Безособова форма | ||
| умо́влено | ||
| Дієприслівник | ||
| умо́вивши | ||