| | |
| умо́вчувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | умо́вчувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | умо́вчуймо |
| 2 особа | умо́вчуй | умо́вчуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | умо́вчуватиму | умо́вчуватимемо, умо́вчуватимем |
| 2 особа | умо́вчуватимеш | умо́вчуватимете |
| 3 особа | умо́вчуватиме | умо́вчуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | умо́вчую | умо́вчуємо, умо́вчуєм |
| 2 особа | умо́вчуєш | умо́вчуєте |
| 3 особа | умо́вчує | умо́вчують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| умо́вчуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | умо́вчував | умо́вчували |
| жін. р. | умо́вчувала |
| сер. р. | умо́вчувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| умо́вчувавши |
