| | |
| уможли́влювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | уможли́влювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | уможли́влюймо |
| 2 особа | уможли́влюй | уможли́влюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уможли́влюватиму | уможли́влюватимемо, уможли́влюватимем |
| 2 особа | уможли́влюватимеш | уможли́влюватимете |
| 3 особа | уможли́влюватиме | уможли́влюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уможли́влюю | уможли́влюємо, уможли́влюєм |
| 2 особа | уможли́влюєш | уможли́влюєте |
| 3 особа | уможли́влює | уможли́влюють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| уможли́влюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | уможли́влював | уможли́влювали |
| жін. р. | уможли́влювала |
| сер. р. | уможли́влювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| уможли́влюваний |
| Безособова форма |
| уможли́влювано |
| Дієприслівник |
| уможли́влювавши |
