| | |
| уная́влювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | уная́влювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | уная́влюймо |
| 2 особа | уная́влюй | уная́влюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уная́влюватиму | уная́влюватимемо, уная́влюватимем |
| 2 особа | уная́влюватимеш | уная́влюватимете |
| 3 особа | уная́влюватиме | уная́влюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уная́влюю | уная́влюємо, уная́влюєм |
| 2 особа | уная́влюєш | уная́влюєте |
| 3 особа | уная́влює | уная́влюють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| уная́влюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | уная́влював | уная́влювали |
| жін. р. | уная́влювала |
| сер. р. | уная́влювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| уная́влюваний |
| Безособова форма |
| уная́влювано |
| Дієприслівник |
| уная́влювавши |
