| | |
| упе́ртися1 – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (уперти в що-небудь руку, ногу, плече і т. ін. для опори чи відштовхування) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | упе́ртися, упе́ртись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | упрі́мося, упрі́мось, упрі́мся, увіпрі́мося, увіпрі́мось, увіпрі́мся |
| 2 особа | упри́ся, упри́сь, увіпри́ся, увіпри́сь | упрі́ться, увіпрі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | упру́ся, упру́сь, увіпру́ся, увіпру́сь | упрімо́ся, упрімо́сь, упрі́мся, увіпремо́ся, увіпремо́сь, увіпре́мся |
| 2 особа | упре́шся, увіпре́шся | упрете́ся, упрете́сь, увіпрете́ся, увіпрете́сь |
| 3 особа | упре́ться, увіпре́ться | упру́ться, увіпру́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | упе́рся | упе́рлися, упе́рлись |
| жін.р. | упе́рлася, упе́рлась |
| сер.р. | упе́рлося, упе́рлось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| упе́ршись |
