| уповнова́жити – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | уповнова́жити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | уповнова́жмо | |
| 2 особа | уповнова́ж | уповнова́жте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | уповнова́жу | уповнова́жимо, уповнова́жим |
| 2 особа | уповнова́жиш | уповнова́жите |
| 3 особа | уповнова́жить | уповнова́жать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | уповнова́жив | уповнова́жили |
| жін.р. | уповнова́жила | |
| сер.р. | уповнова́жило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| уповнова́жений | ||
| Безособова форма | ||
| уповнова́жено | ||
| Дієприслівник | ||
| уповнова́живши | ||