| упоряди́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | упоряди́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | упоряді́мо, упоряді́м | |
| 2 особа | упоряди́ | упоряді́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | упоряджу́ | упорядимо́, упоряди́м |
| 2 особа | упоряди́ш | упорядите́ |
| 3 особа | упоряди́ть | упорядя́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | упоряди́в | упоряди́ли |
| жін.р. | упоряди́ла | |
| сер.р. | упоряди́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| упоря́джений | ||
| Безособова форма | ||
| упоря́джено | ||
| Дієприслівник | ||
| упоряди́вши | ||