| | |
| упра́витися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | упра́витися, упра́витись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | упра́вмося, упра́вмось |
| 2 особа | упра́вся | упра́втеся, упра́втесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | упра́влюся, упра́влюсь | упра́вимося, упра́вимось, упра́вимся |
| 2 особа | упра́вишся | упра́витеся, упра́витесь |
| 3 особа | упра́виться | упра́вляться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | упра́вився, упра́вивсь | упра́вилися, упра́вились |
| жін.р. | упра́вилася, упра́вилась |
| сер.р. | упра́вилося, упра́вилось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| упра́вившись |
