| | | | |
| урегульо́вуваний – дієприкметник | | | | |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | урегульо́вуваний | урегульо́вувана | урегульо́вуване | урегульо́вувані |
| родовий | урегульо́вуваного | урегульо́вуваної | урегульо́вуваного | урегульо́вуваних |
| давальний | урегульо́вуваному | урегульо́вуваній | урегульо́вуваному | урегульо́вуваним |
| знахідний | урегульо́вуваний, урегульо́вуваного | урегульо́вувану | урегульо́вуване | урегульо́вувані, урегульо́вуваних |
| орудний | урегульо́вуваним | урегульо́вуваною | урегульо́вуваним | урегульо́вуваними |
| місцевий | на/в урегульо́вуваному, урегульо́вуванім | на/в урегульо́вуваній | на/в урегульо́вуваному, урегульо́вуванім | на/в урегульо́вуваних |
