| | |
| урече́влювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | урече́влювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | урече́влюймо |
| 2 особа | урече́влюй | урече́влюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | урече́влюватиму | урече́влюватимемо, урече́влюватимем |
| 2 особа | урече́влюватимеш | урече́влюватимете |
| 3 особа | урече́влюватиме | урече́влюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | урече́влюю | урече́влюємо, урече́влюєм |
| 2 особа | урече́влюєш | урече́влюєте |
| 3 особа | урече́влює | урече́влюють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| урече́влюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | урече́влював | урече́влювали |
| жін. р. | урече́влювала |
| сер. р. | урече́влювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| урече́влюваний |
| Безособова форма |
| урече́влювано |
| Дієприслівник |
| урече́влювавши |
