| уруба́ти1 – дієслово доконаного виду | ||
| (заготовити якусь кількість) | ||
| Інфінітив | уруба́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | уруба́ймо | |
| 2 особа | уруба́й | уруба́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | уруба́ю | уруба́ємо, уруба́єм |
| 2 особа | уруба́єш | уруба́єте |
| 3 особа | уруба́є | уруба́ють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | уруба́в | уруба́ли |
| жін.р. | уруба́ла | |
| сер.р. | уруба́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| уруба́вши | ||