| усі́чений1 – дієприкметник | ||||
| (від: усікти”) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | усі́чений | усі́чена | усі́чене | усі́чені |
| родовий | усі́ченого | усі́ченої | усі́ченого | усі́чених |
| давальний | усі́ченому | усі́ченій | усі́ченому | усі́ченим |
| знахідний | усі́чений, усі́ченого | усі́чену | усі́чене | усі́чені, усі́чених |
| орудний | усі́ченим | усі́ченою | усі́ченим | усі́ченими |
| місцевий | на/в усі́ченому, усі́ченім | на/в усі́ченій | на/в усі́ченому, усі́ченім | на/в усі́чених |