| | |
| уси́лювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (всиляти) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | уси́лювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | уси́люймо |
| 2 особа | уси́люй | уси́люйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уси́люватиму | уси́люватимемо, уси́люватимем |
| 2 особа | уси́люватимеш | уси́люватимете |
| 3 особа | уси́люватиме | уси́люватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уси́люю | уси́люємо, уси́люєм |
| 2 особа | уси́люєш | уси́люєте |
| 3 особа | уси́лює | уси́люють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| уси́люючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | уси́лював | уси́лювали |
| жін. р. | уси́лювала |
| сер. р. | уси́лювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| уси́лювавши |
