| усто́ятися1 – дієслово доконаного виду | ||
| (ставати спокійним) | ||
| Інфінітив | усто́ятися, усто́ятись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | усто́їться | усто́яться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | усто́явся, усто́явсь | усто́ялися, усто́ялись |
| жін.р. | усто́ялася, усто́ялась | |
| сер.р. | усто́ялося, усто́ялось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| усто́явшись | ||