| | |
| устро́млювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | устро́млювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | устро́млюймо |
| 2 особа | устро́млюй | устро́млюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | устро́млюватиму | устро́млюватимемо, устро́млюватимем |
| 2 особа | устро́млюватимеш | устро́млюватимете |
| 3 особа | устро́млюватиме | устро́млюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | устро́млюю | устро́млюємо, устро́млюєм |
| 2 особа | устро́млюєш | устро́млюєте |
| 3 особа | устро́млює | устро́млюють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| устро́млюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | устро́млював | устро́млювали |
| жін. р. | устро́млювала |
| сер. р. | устро́млювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| устро́млюваний |
| Безособова форма |
| устро́млювано |
| Дієприслівник |
| устро́млювавши |
