| утелю́щити – дієслово доконаного виду | ||
| (накинути, нав’язати щось небажане; витратити гроші, час на щось непотрібне) | ||
| Інфінітив | утелю́щити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | утелю́щмо | |
| 2 особа | утелю́щ | утелю́щте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | утелю́щу | утелю́щимо, утелю́щим |
| 2 особа | утелю́щиш | утелю́щите |
| 3 особа | утелю́щить | утелю́щать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | утелю́щив | утелю́щили |
| жін.р. | утелю́щила | |
| сер.р. | утелю́щило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| утелю́щивши | ||